ТИ НЕ ПРИВИКАЙ ДО МЕНЕ

Ти  ,  не  привикай  до  мене!
Я  лиш  ,є    мить  -на  цій  землі.
Намалюю,казку  для  тебе...
І  пташкою,  злечу  до  зорі.

Ти,  не  привикай  до  мене!
Я  -вдень,  сонце...Зоря  -вночі.
Осяю,стежки  у  літо  для  тебе
Щоб  зміцніли  крилонька  твої.

Ти,  не  привикай  до  мене!  
Бо  ніхто,  не  вічний  на  землі.
Пропливу  ,хмаринкою  для  тебе
Впаду  ,дощем  сльозою  по-  щоці.

Ти,  не  привикай  до  мене!
Як  грудне  дитя  до  мами.
Кожен  шукає  ,  долю  для  себе
І  будує  ,  свій  храм  під  небесами.

Ти,не  привикай  до  мене!
Як  до  солодких  снів  у  житті.
Трудись  ,сій  зерно  для  себе
Щоб  був  ,хліб  на  твоїм  столі.

Ти,  не  привикай  до  мене!
А  думай,працюй  будуй  життя..
Все  ,  на  світі  віддам  для  тебе
Щоб  щаслива  ,  була  доля  твоя.

Ти  ,  не  привикай  до  мене!
Іди,до  цілі  і  до  мети.
Світи  ,  відкриті  для  тебе
Щоб  у  ньому,себе  віднайти.

Ти,  не  привикай  до  мене!
А  з  Богом,  іди  по  -житті.
Він,  є    берег  надії  для  тебе
Маяк,який  освічує  твої  путі.

Ти,не  привикай  до  мене!
Я  твоє  небо-Ангел  на  землі.
Воскресну,  оживу  для  тебе
Щоб  вберегти  ,від  бід  у  житті.







адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889398
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2020
автор: Чайківчанка