В Назареті в світлу днину
Народилася дитина.
Нарекли її Марія –
Врешті - решт здійснилась мрія
Двох стареньких: Йоакима
Й Анни, що його дружина.
Вік жили, не бідували,
Діток небо не давало…
Змилостився Бог на старість –
Здарував батьківства радість.
Сповістив небесний ангел:
Від Небес дитятко в Анни.
Не проста у них дитина,
Лиш обраниця єдина,
Що від Бога зродить Сина
І прославить всю родину.
Син прославить рід Давида,
Хоч Його позбавлять виду,
Та праворуч від Отця
Буде в Небі до кінця.
Стане Матір’ю для світу
Діва, згідно Заповіту,
Поєднає землю з небом.
Років ще з п’ятнадцять треба,
Щоби послуху навчитись,
Працювати, не лінитись
І прославити навіки
Від Давида рід великий.
Світла дівчинка в орелі,
Сяйво сонячне в оселі.
Потішаються старенькі
І гойдають світу Неньку:
« Спи, красуне яснолика,
Спи, обранице велика.
На коліна світ вклякає,
Як Всевишній обирає.
Сурмлять янголи у сурми,
Буде радісно і сумно,
Та живи з любов’ю, щиро,
Не втрачай у Бога віру.
Спи, Маріє, засинай,
Бог з тобою – знай це, знай!»
21 вересня 2020
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889365
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2020
автор: палома