ПРОЩАЙ , МІЙ РАЮ -КВІТЕ!!!
Осінь, розсипає різнобарвне листя
Зелене , жовте червоне і багряне.
І дзвенить , мелодія прощальна пісня
І стеляться, понад рікою тумани.
Осінь,встеляє багряний килим до землі
Падають ,яблука циганки рум'яні.
Відлітають,у вирій птахи-журавлі
І клен, берізці признається у коханні.
Плаче ,небо дощем пречистою сльозою
Мінорна нота відлунює вдалині.
Хмари окутали день сірою пеленою
І несуть,печаль одинокій душі.
Прощай ,мій раю квіте-Осене Золота!!!
Замріяні ліси,гаї поля і діброви.
Я черпну ,у душу ще сонечка тепла
Буду, милуватись тобою до Покрови.
Над берегами -біжить бистра вода
Виграє, водограй у пісні у мові.
Поміж хмар ,зажурився дуб край села
Вдивляється ,у зорі вечорові.
Прошу,зігрій мене -Осене Золота!
І усміхнися,сонечком рано вранці.
Нехай в розмаю квітів радіє душа
З листопадом,закружляю у танці.
О , святе небо , обніми своєю рукою.
Так хочеться, трішки ласки і добра .
Ти, увінчай золотим листям мою долю.
Нехай не знає печалі, смутку душа.
Паморозь,з'їдає квіти...Йде ,зима...
Під мої ноги, падає падолист із віт.
Ой ,красуне осене -Осене Золота!
Ти , намалюй,мені казку дивосвіт.
М.Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889358
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2020
автор: Чайківчанка