Все навколо нагадує зупинений час,
На цій миті, на цій осені, на цих почуттях,
І не потребує навколишнє прикрас,
Досить блиску золотого (сонячного) на листках.
Небо ще ясне, немов проспало ввесь на землі холод,
Хоча вітер прохолодою дихає злегка,
Нічим не згірчиться осінній солод!
І видно зимову казку здалека.
Шукаю навколо себе квіти, що досі цвітуть -
Вічні приємні земні компліменти -
Із ними в життя і у смерть ідуть,
У мене на все особливі аргументи.
Котеня тікає з холодного тіньочку,
Гріється на сонечку сонливо,
А потім тікає у куточок,
Де воно з братиками народилось.
На серці сумно, в душі буря,
А надворі осінь, ця мить і ці почуття.
Та я вірю, що після бурі буде
Спокоєм налита тишина.
21.09.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889352
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2020
автор: Іра Задворна