Купчасті хмари чередою
Пливуть у небі в синю даль,
А сонце тепле наді мною
Мою розвіює печаль.
Воно і пестить, і голубить
З-за хмарки променем щораз.
Душі так тепло стає й любо,
Й вона звільняється образ.
На мить жура вся затихає
І я між хмарами вгорі
В цю білизну вже поринаю,
Й лечу думками до зорі.
Бо там – далеко і високо,
Десь є незвідані світи.
Не зможе погляд мого ока
Цю відстань зором провести.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889346
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2020
автор: Ольга Калина