Все буде Україна! (публіцистика)

                                             ВСЕ  БУДЕ  УКРАЇНА!

                                   Субота  19  вересня  видалася  напрочуд  пригожим  днем,  тож  я  вирішив  приступити  до  збору  винограду.  Він  вже  набрався  достатньо  цукру  і  його  несамовито  атакували  оси  та  шершні.  
                                     Збираючи  виноград  десь  після  обіду  почув  звуки  весільної  музики,  яка  лунала  з  якогось  ресторану,  що  на  вінницькій  об’їзній.  Там  часто  гуляли  весілля,  тож  нічого  незвичайного  в  цьому  не  було.  Але  раптом  з  того  напрямку  почав  лунати  державний  гімн  у  натхненному  жіночому  виконанні.  Я  завмер  біля  винограду,  розмірковуючи,  що  там  відбувається  –  якесь  партійне  зібрання  по  висуненню  кандидатів  на  місцеві  вибори  чи  і  справді  весілля,  адже  перед  тим  лунали  чисто  весільні  мотиви.  Після  гімну  вони  почали  лунати  знову  в  перемішку  з  монологами  ведучої.  
                                         Останнім  часом  я  вже  давненько  був  на  весіллі.  Так,  було  що  на  весіллі  лунали  молитви,  але  виконання  гімну  чути  не  доводилось.  Може  це  нова  традиція  і  я  відстав  від  життя?  Тож  цікавість  взяла  гору  і  я  вирішив  прояснити,    що  там  відбувається  –  партійний  форум  чи  все  ж  весілля?  Взявши  в  пакет  всі  три  збірки  громадянської  поезії  та  три  збірки  дитячої,  вирішив  так,  -  якщо  це  якийсь  форум,  то  розвернуся  і  піду.  А  якщо  це  і  справді  весілля,  то  подарую  молодятам  свої  збірки,  адже  виконання  гімну  на  весіллі  мене  дуже  зачепило.  
                                               Тож  я  вирушив  навпрошки  через  ліс  на  звук  музики  і  вийшов  до  комплексу  під  назвою  «Вечорниці»    в  ресторані  якого  і  справді  гуляли  весілля.  Персонал  закладу  підтвердив,  що  гімн  виконувався  саме  тут  у  виконанні  тамади.  Вони  не  знали,  хто  гуляє  на  весіллі  і  як  звуть  молодят,  тож  я  попросив  покликати  когось  з  батьків.  Через  якийсь  час  вийшла  мати  чи  то  молодого  чи  то  молодої  в  якої  я  попросив  вибачення  і  спробував  пояснити  мету  свого  візиту.  Її  одразу  попередив,  що  в  зал  я  не  піду,  а  хочу  лише  залишити    молодим  свої  збірки  і  вона  назвала  імена  винуватців  дійства  –  Олексій  і  Яна.  Домовились,  що  я  підпишу  збірки  за  залишу  їх  адміністратору  ресторану,  а  вона  їх  потім  забере.  
                                             Можливо,  що  я  відстав  від  життя.  Але  виконання  державного  гімну  на  весіллі  я  почув  вперше  і  це  мене  вразило.  Не  знаю  чия  то  була  ідея,  батьків,  молодят  чи  ведучої,  але  низький  уклін  їм  усім.  Це  є  свідченням  того,  що  Україна  відроджується,  проростає  в  наших  душах  і  серцях.  Слава  Україні!

                                     21.  09.  2020  р.                                                                                                                  м.  Вінниця  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889335
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2020
автор: Мирослав Вересюк