IX

Друг  Полідевк,  тут  все  злилось  у  пляму.
Із  вуст  моїх  не  вирветься  стогнання.
Ось  я  стою  в  розгорненім  пальті,
і  світ  тече  крізь  сито  в  очі,  саме  ті
зіниці  нерозумного  вагання.
Я  при́глухий.  Я,  Боже,  геть  сліпий.
Не  чую  слів.  І  відблиск  надає  скупий
понурий  місяць.  І  нехай.  По  небесах  
я  курс  не  прокладу  межи  зірок  та  крапель.
Най  тут  відлуння  розсіває  по  лісах  
не  спів,  а  кашель.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889273
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2020
автор: Чеслав Віршинський