Визираю

Визираю  тебе  визираю
Та  великий  блакитний  світ
Визираю  тебе  –  та  немає
Загубилася  в  гущі  літ.

Визираю  тебе,  чекаю
Десь  в  минулому  ходиш  ти
А  я  й  досі  тебе  кохаю
І  надіюся  віднайти.

Знов  розстелю  холодну  постіль
Біль  у  серці  вже  звична  річ.
Видивляюсь  в  порожній  простір
Весь  обтулений  в  жовту  ніч.

Парище
2020р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889239
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2020
автор: Мартинюк Надвірнянський