До чого йдемо…

До  чого  йдемо,  любі  друзі?
Гуляє  привид  по  окрузі,
 Зневіра,  настрій  до  життя  ,
Довіку    змарніле  майбуття?

В  минулому  станки  гуділи,
Всміхнені  лиця,так  раділи,
Люди  трудились  і  старались,
На    життя  краще,  сподівались.

А  нині  ж  вітер  завиває,
Немов  голодний  вовк  шукає,
Що    розтрощити  в  його  силі?
Старим    спинити…  не    в    їх  стилі.

Задивляться,  з  сумом    на  зорі,
Що  творите,  прокляті  морди  ?!
І  защемить  серденько  в  когось,
А  хтось  загне,  матюк,  аж    вголос.

Це  все  здійметься  в  піднебесся,
Розвіє  вітер  з  перессердя,
Були  часи,  співав  з  станками,
А  хто  загоїть,  людям  рани?

А  трудівниця  в  фартушкові,
Шука  надію  в  кожнім  слові,
Мо»  не  зруйнують,а  відновлять,
Напевно  ні,  то  все  лукавлять.

І  скотиться  гірка  сльозина,
Мабуть  покине  дім  дитина,
Й  поїде  в  найми  виживати,
А,  як  же  батько,  як  же  мати?

 Династія  ж,  як  і  надія?
Не  збудеться,  батьківська  мрія,
Зморена    ненька,  аж  заплаче,
Життя  набридло,  як    собаче.
Здригнуться  хмари,  темно  сині,
По  цехах  всюди,    чорні  тіні,
Стечуть  з  дощем,  підмиють  стіни,
Прийме  земля  -  цей  жах,  руїни.

Як  зламане,  чиєсь  життя,
Немає  в  ньому  майбуття,
За  все  це,  хто  відповість,  скажіть?  
Хто    країну,  вчив    зненАвидіть?

Щоби  довести  все  до  краху,
Чому  не  йдем,  ми    іншим  шляхом?
А  вітер  чує,  притих,  мовчить,
Народ  в  тумані,  неначе  спить,
Скажіть,  як  можна,  так  далі  жить?

Люди  просніться,  врешті  від  сну!
Себе  спасіть  і  всю  родину!
І  нашу  славну  Україну!
                                               
                                                             12.09.2020р

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889233
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2020
автор: Ніна Незламна