Чомусь так боляче буває…

Чомусь  так  боляче  буває,
Неначе  серце  тисне  гніт,
Хоча  причин  на  те  немає,
Всміхатись  важче  стало  в  світ.
Клубок  у  горлі  душить  шию,
На  волю  сльози  вже  хотять,
Ну  що  ж,  я  клітку  їм  відкрию,
Чого  тримати?  Хай  летять...
Ще  мить  -  і  справді  полетіли,
Немов  сполохані  птахи,
І  десь  під  небом  темним  сіли
На  тротуари  і  дахи.
На  лавки,  вікна,  парапети,
На  сходи,  площі,  ліхтарі,
На  голих  кленів  силуети,
На  гострі  шпилі...димарі...
Вони  сідали  просто  всюди,
Мов  пір'я,  сипалася  сіль,
І  щось  звільняло  мої  груди
Від  опівнічних  божевіль.
І  стало  легше,  бо  напевно
Кудись  пропав  із  серця  гніт,
Мабуть,  таки,  я  не  даремно
Вночі  їх  випустила  в  світ...
***

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889232
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2020
автор: Sukhovilova