Хмарки-мандрівники

Хмарки  сірі,  хмарки  білі
Небом  все  пливуть  й  пливуть.
-То  ж  куди  це  ви  побігли,
Проляга  куди  ваш  путь?

-Всі  ми    звикли  мандрувати,  -
Хмарки  так  відпвіли,  -
Тим  небесним  океаном,
Де  іще  ми  не  були.

Та  розчісує  нам  вітер
Кучері  вночі  і  вдень
І  тоді,  як  сонце  світить,
І  тоді,  як  темно  вже.

Приятелі  ми  з  зірками,
Місяць  наш  найкращий  друг,
Ми  мандруємо  все  далі
Й  коли  сонячно  навкруг.

Усміхаємось  частенько,
Сльози  ллємо  теж  бува,
Теплим  дощиком  рясненьким
Зрошена  тоді  трава.

Скрізь  бувати  нам  цікаво,
Бо  ми  є  мандрівники,  -
Так  згори  відповідали
Кучерявії  хмарки.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889225
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський