Пірнай в мене глибоко... темінь та тиша...
Занурюйся в затишок, ніжністю лишень
Пізнай свою долю лишатись навіки,
Втішатися нами та тішитись літом.
Пірнай, не вагайся. То - вмить насолода,
Якщо ти, звичайно, не з жару у воду,
Якщо не солодка для когось крім мене.
Пірнай, не вагайся. Слів зайвих не треба.
Ти хочеш тепла? Не зважай, не залишить,
Тепло ж-бо виходить з любові та тиші.
Зігрієш відразу і світ весь навколо,
Була би лиш щира, не втратила коло.
Пірнай у майбутнє... як завжди, можливо...
Ти знаєш, що хочеш, щоб жити щасливо.
Пірнай в мене глибоко, глибше за інших.
Пірнай, я чекаю тебе, сонця й тиші...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889204
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2020
автор: Володимир Науменко