Рощу я хижу пташку серед змій.
І хто кого, як в банці скорпіони.
Від пташки відкидаю по одній,
І день і ніч, отрута і прокльони.
Як ще мала, недовго до біди,
Бо ще вразлива, ніжна, жовторота.
Бо краще місце спробуй ще знайди,
І м'яса й крові їй кладу до рота.
Як встою, пташка зростить пазурів,
Розправить в величезний розмах крила,
З'їсть на сніданок гадів з всіх натрів.
Ціна - життя. Дай Боже щоб вціліла.
Оксана Самохліб 2020р.Kseni Berkeli
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889175
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2020
автор: Ksenia Samohleb