Здається осінь над водою

Здається  осінь  над  водою
Замилувалася  на  вроду,
Ми  зупинилися  з  тобою
Де  осінь  дивиться  у  воду.

Спостерігали  мовчки  диво
Не  можна  відвести  очей,
Осінь  як  дівчина  красива
Вдивлялася  у  чар  ночей.

Красою  вітер  милувався
Чесав  їй  коси  золоті,
В  озера  очі  все  вдивлявся
Стелив  під  ноги  барви  всі.

Вона  сміялась  між  дощами
Проте  чаклункою  була,
Вітру  пісні  співала  з  нами
І  брала  воду  з  джерела.

Осінь  і  вітер  цілувались
Не  відпускаючи  долонь,
Від  їх  кохання  запалало
Все  навкруги  немов  вогонь.

Це  все  насправді  чи  здалося?
Питаєш  ти,  питаю  я,
Горить  вогонь  в  її  волоссі
І  золотом  уся  земля.
Галина  Грицина.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889118
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2020
автор: синяк