Здається осінь над водою
Замилувалася на вроду,
Ми зупинилися з тобою
Де осінь дивиться у воду.
Спостерігали мовчки диво
Не можна відвести очей,
Осінь як дівчина красива
Вдивлялася у чар ночей.
Красою вітер милувався
Чесав їй коси золоті,
В озера очі все вдивлявся
Стелив під ноги барви всі.
Вона сміялась між дощами
Проте чаклункою була,
Вітру пісні співала з нами
І брала воду з джерела.
Осінь і вітер цілувались
Не відпускаючи долонь,
Від їх кохання запалало
Все навкруги немов вогонь.
Це все насправді чи здалося?
Питаєш ти, питаю я,
Горить вогонь в її волоссі
І золотом уся земля.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889118
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2020
автор: синяк