Сотні літ

Сотні  літ  нас  тримаєте  зв.рі  в  оковах,
Р.бство,  п.длість  і  з.аду  лелієте  в  змовах.
Та  всьому  є  кінець,  час  розплати  прийшов,
Піде  в  тьму  чо.нориззя…  не  буде  церков.
Реп.илої.на  влада,  весь  світ  на  крові,
Потонула  нечиста  у  власній  брехні.
В  передсмертній  агонії  зла  і  потворна,
Лжес.ята,  юр.дива,  кри.ава  і  ч.рна.
ВідійДе  ско.оложство,  кр.вавий  інцест.
Сходить  Сонце  святе  із  Правічних  небес.
Піде  геть  ме.тводухе,  пас.удне,  гн.ле,
Геї,  зрада,зневага  в  понятті  св.те.
Запалають  ро.п’яття  з  пе.са.им  та.ром,
Ваші  м.щі  кістляві  й  герби  із  орлом.
Не.оноски  Є.ови…  й  мо.итви  де.ільні,
Помилка  ге.е.ики,  ви  -  з  бо.евільні.
Ви  ж  сіяли  розбрат,  шко.одили  блуд,  
Секст.нти…  і  ксьон.зи  прийдете  на  суд.
За  знищену  душу  за  гнів  на  батьків,
На  них  бо  цькували,  як  злих  ворогів.
Все  в  Праві  змінятись,  як  річка  тече,
Іде  День  Сварога,прозріння  несе.
Онуків  заради  й  свойого  Буття,
Неч.сті…  відпр.вимо  вас  в  неб.ття.

Й  не  буде  там  воєн  й  не  буде  раба,
Відійде,  як  неміч  байдужість  сліпа.
З  рабами  зловтіхи  відійдуть  гріхи,
На  внуків  чекають  прадавні  Боги.
Й  ніхто  не  назве  вже  народ  мій  рабами,
Заростуть  си.агоги  й    це.кви  бу.янами.
То  ж  часу  по.вори  даремно  не  гайте,
Не.олюдки  тьми  і  по.ворства  тікайте.
П.с.Розшифровано:  Матфія,10:36.,  19:29.
Луки,14:26.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889107
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2020
автор: Волиняка