Не чутно мови жаби писк,
Нема народу тьмяний блиск.
Від мови предків відріклись,
Частоти з ворогом злились.
Чужі традиції і мова,
Чужого маєм в серці бога.
Сліпі до Господа волаєм,
Останнє губимо... й втрачаєм.
Як та ху.обина в загоні,
Глухі, безмовні... наче коні.
Чужою думаєм... бажаєм,
Чужих до влади обираєм.
Попрали хвилі і частоти,
Нема потомків... мов іст.ти.
З чужих дешевих декорацій,
Не зшити судини вібрацій.
Не сяє камінь без оправи,
Немає мов, нема держави.
Плоди... нещастя пожинає,
Розплата зла на них чекає.
Творця і Матінку образив,
Хто мову так свою зневажив.
Народ на смерть себе прирік,
Бо зрада - то найбільший гріх!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889104
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2020
автор: Волиняка