Для нього Котиком була –
Так називав, коли любив ще.
Котячі всі оті слова – минуле…
Все уже колишнє…
Розбіглися. Нове життя, події,
Вчинки, інші люди…
Інколи згадує її,
Коли насниться у суботу.
Вона ображена була,
А потім байдуже все стало.
Не Котик більше…І жива.
Без нього їй досить цікаво.
Спокійна, серце не дзвенить,
Не тіпається, як колись…
Життя навчило – не болить.
Рани час гоїть кожну мить.
Він теж живе собі нівроку,
Знайшов собі кохану другу.
І зве її чомусь Кицюня,
Вона не Котик – не гарнюня…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889080
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2020
автор: