свідомий сон_ неначе дотик голки_
хімічний опік – місяця провина_
гнітила і сліпила та перлина,
допоки тінь шептала скоромовки_
>
до холодів ламати музам крила_
серпневих жнив незбиране колосся
на глибині навгад переплелося
з химерами мефодія й кирила_
>
скриплять кому осанни чорні зграї_
тримають як свинцеве небо сосни,
на підвіконнях висушені оси
під безпорадним сонцем вигорають_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889078
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2020
автор: Ки Ба 1