Ніжні почуття, на диво, подібні до торнадо,
Що зносить все на своєму шляху,
Сум, самоту кудись подалі, підняло в висоту,
Понад землею, понад хмарами, понад небом.
Утих пекучий гіркий біль,
Його крик став тихішим шепоту,
Коли так несподівано прийшов Він,
Розвіяв всю темноту…
Світ, немов став морем з квітів,
З моїх улюблених троянд,
Ніжністю їх гріти і поїти,
З якої в моїм серці цвіте сад.
Щира усмішка твоя надихає жити,
Ділитись з тобою усім,
Кожним днем дорожити,
Твоєю усмішкою передусім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889070
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2020
автор: Іра Задворна