Підкралась осінь - зазирає в вікна:
Така ще ніби тепла і привітна,
Проте холодна тільки вже вночі,
Заглядає у вікна та й мовчить.
Мовчить вона - мов проситься у душу,
Перину стелить - золоту подушку,
Проміння сонячне ще серце обійме,
І в небо мріями ще зваблює мене.
Я не сумую - ця пора красива,
Хай і туманна - наче жінка сива,
Скільки прекрасного у кожної пори:
"Ти не мовчи, хоч з вітром говори".
Заплачеш ще сльозами ти дощу,
І ти як я - ми носим в серці сум,
Цей сум мине і літо наше буде,
Хай "бабине" але теплом голубить.
Я так як ти - також в порі осінній,
Тепла шукаю й вірю у спасіння,
Сиві тумани в косах заплелись,
Та спогадом потішимось колись.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889058
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2020
автор: синяк