Підкралась осінь - зазирає в вікна

Підкралась  осінь  -  зазирає  в  вікна:
Така  ще  ніби  тепла  і  привітна,
Проте  холодна  тільки  вже  вночі,
Заглядає  у  вікна  та  й  мовчить.
Мовчить  вона  -  мов  проситься  у  душу,
Перину  стелить  -  золоту  подушку,
Проміння  сонячне  ще  серце  обійме,
І  в  небо  мріями  ще  зваблює  мене.
Я  не  сумую  -  ця  пора  красива,
Хай  і  туманна  -  наче  жінка  сива,
Скільки  прекрасного  у  кожної  пори:
"Ти  не  мовчи,  хоч  з  вітром  говори".
Заплачеш  ще  сльозами  ти  дощу,
І  ти  як  я  -  ми  носим  в  серці  сум,
Цей  сум  мине  і  літо  наше  буде,
Хай  "бабине"  але  теплом  голубить.
Я  так  як  ти  -  також  в  порі  осінній,
Тепла  шукаю  й  вірю  у  спасіння,
Сиві  тумани  в  косах  заплелись,
Та  спогадом  потішимось  колись.
Галина  Грицина.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889058
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2020
автор: синяк