Літо скінчилось, золотко!. .

Із  першим  осіннім  протягом,
У  дім  занесло  приреченість  -
Зима  прибуває  потягом,
Допоки  звучить  це  речення…
Допоки  дійдем  до  крапки  ми,
У  кому  ти  знов  провалишся.
Бо  літо  густими  краплями
Із  тебе  тече  –  прорвалося!
Прощайся,  моя  знедолена,
Із  танцями,  сонцем,  вишнями!..
Згадає  тебе  оголену
Це  літо  в  ряду  з  колишніми.
Ще  трішки  попахне  травами  –
Допоки  до  денця  витече,
Освітить  ще  раз  загравами,
Твої  небеса  заквітчані.
Заплаче  невтішно  росами  –
Злови  їх  у  ніжні  рученьки,
У  скриню  склади  до  посагу,
Що  ждатиме  червня  змучено.
Не  думай  про  гордість,  пташечко,
Вустами  цілуй  гарячими,
А  потім  складай  у  чашечку,
Всі  теплі  деньки  призначені.
Поп’єш  з  ними  чаю  солодко,
У  темні  часи  зворушена…
А  літо  скінчилось,  золотко!
Воно  не  хотіло  –  змушене...
#зновпонесло  #ніхтонелюбиьлітотакякти

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889004
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2020
автор: Юлія Мальована