Куди б не завели тебе дороги,
В яких далеких ти б не був краях,
А рідні стежки, пам'ятають ноги,
А рідні вікна бачиш ти у снах.
Яким би згодом ти не став дорослим,
І скільки тобі не було би літ,
До мами стежки бур'яном поросли,
Допоки ти вивчав великий світ.
Вітри холодні не страшні дитині,
Коли руками мама обійме,
В якій би не прийшов сюди годині,
Вона для тебе час й слова зайде.
Не дайте стежкам мами заростати,
Частіше йдіть ви на її поріг,
Не дайте своїй рідній сумувати,
Вклоняйтеся з повагою до ніг.
21.05.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888876
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2020
автор: Софія Яценко!