Вкраїна - мати так занедбано зітхає,
Вдихає холод смутку та війни.
Невже ще не нажерся кровопивця?
Старенька мати плаче. Мруть сини...
Втому душі чує моя країна.
Навіщо цвиль на тілі поросла?
Краще б росли дерева, пахли квіти,
А ти розвинулась і розцвіла.
Та ні йому хотілось царювати.
Повзе мерзота, спалює хати.
Загралось... Брат вбиває брата.
На твою совість наслідки війни!
Але ж насправді совісті немає.
Незнає болю, хворий та дурний.
Тебе давно всі Люди проклинають,
Оплакуючи діточок гроби.
На заході твої амбітні плани.
Бог втрутився і ти вже чуєш крах.
Все твоє тіло вкрили людські рани,
І ти наслідуєш страждання жах.
Хоча від цього нам нелегше,
Та справедливість в світі таки є.
А ми ще будем жити, веселитись,
Коли затихне біль після війни.
І розцвіте моя люба Вкраїна,
Буде пишатись нами увесь світ.
Порядок, рівність, честь і справедливість...
Всевишній наділив щасливий зліт.
Борчук Сергій
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888845
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2020
автор: Просто_Сергій