ВОНА ДУШЕЮ КРАСИВА
А вона ,як квітка - душею красива
Вірить , у казку...і у чудо-диво.
Наївна , як дитя -сором'язлива...
Відверта , її душа щира і мила.
А коли , солоденьким її пригощали
Відмовлялась , від усіх дарунків долі.
Не раз , кишки марша у неї грали
Не взяла , сказала : ''що сита доволі''.
У житті, є скромна ... знає ,собі ціну
Завжди , серед ''великих'' була малою.
Не любила , хитрих лисиць... їх пиху-
Ніколи , не хвалилась своє красою.
Ти , пам'ятай, що з лиця воду не пити
І на святий хліб не намажеш красу.
Треба як деревце , себе зростити...
Надбати, духовний скарб у душу свою.
Мріяла , про вірного друга у житті
Прагнула,ніжності ласки любові.
Щоб хтось подав її руку на землі
На кораблі щастя удвох, плисти у море.
A , їй з дитинства, заздрили в усьому
I її , захищали святі небеса.
Вели , у світи від Отчого дому
Їй усміхається -світанкова зоря.
Вона тендітна,але з сильних жінок
І знає,що хоче від життя на землі.
Дякує,Богу за кожен життєвий урок
Що дав,шанс себе віднайти у житті.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888814
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2020
автор: Чайківчанка