Знову осінь... Я люблю кожну пору, але осінь - особливо. Можливо тому, що народилася восени - в жовтні. І відлік життя пов"язаний з нею - золотою, багатою і такою щедрою на роки. Восени підводжу підсумки, радію і навіть сумую, але все рівно люблю її свою - ОСІНЬ.
Чого мені в житті не вистачає?
Все ніби маю - все, що Бог подав,
Знов королеву-осінь зустрічаю,
Зі мною вересень зустріти б її мав.
Сама чекаю осінь на дорозі,
Де літо плаче росами в траві,
Спізнилася - не видно її досі,
Горить калина краплями крові.
Ще літо роздає останні квіти,
І ніби платить ними за любов,
Чекаю осінь - ніде правди діти
Так непомітно рік життя пройшов
Не вересень, а жовтень рік рахує,
Були у ньому радощі й жалі,
Зібравши в клунок роки немалі,
З надією далі життям крокую.
Кожній порі я рада, - але осінь,
Такій порі вклонитися все ж варт,
Нові літа вона мені підносить,
Я вдячна їй за цей осінній жарт.
Життя мене навчило жартувати:
Чому журитись - все життя моє,
Як добре кожну осінь зустрічати,
Бо в подарунок час ще роздає.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888677
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2020
автор: синяк