В сім’ї солевара, в Дрогобичі жвавім,
З’явився ти, Юрію, славний хлопчина.
В священника вчив досконало латину,
Знав вільні мистецтва, та ще й медицину –
Усе до снаги юнакові, цікаво.
Навчав тебе сам Джироламо Манфреді –
Філософ-логіст – світило Болоньї.
А ти все не злазив вночі з підвіконня,
Бо зорі та місяць – любов та безсоння…
Аж ось – ти вже ректор... навчаєш студентів.
Написана книга вкраїнцем відомим
Виходить із друку крізь всі перепони,
Європи у ній тогочасні кордони,
Про «Юрія з Львова» дізнались мільйони –
Цей вклад у науку став вельми вагомим.
Про світу закони виходять ті перли,
Доносять віки твої мудрі трактати,
Де міг астрологію спрогнозувати,
Де вчив інтерес до науки плекати,
(У тебе в той час був студентом Коперник.)
Талант педагога, жага перемоги –
І вже замалі тобі вуз і це місто,
До слави несе видатного магістра.
Хоч шлях до вершини складний і тернистий,
Ти - ректор, і лікар, бо вчений – від Бога!
Ти, як Нострадамус, складав гороскопи,
Збувалися твої́ усі трактування,
Коротке життя – і єдине бажання –
Таке запізніле, земляче, визнання…
Ти – гордість та велич Вкраїни й Європи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888641
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2020
автор: Білоозерянська Чайка