[b][i]Життя минає... поки ми цілуємо не тих,
Не з тими ми смакуємо ранкову каву,
Будуєм плани, слухаєм і уникаєм лих,
Вникаємо до корінців в забуту справу.
Життя минає... а із помилОк вже цілий віз!
Лише гадаємо курс долара на завтра,
Усі ми мовчки кричимо, душа вже повна сліз,
І тонемо в брехні, не знаємо, де правда.
Життя минає... ніколи нам глянути уверх
Усе проблеми, морок, ніч і чорні грози.
І кожен день, як електричний дріт, торкає нерв
І не віршем, а все частіш словами прози
Життя минає... поки ми його усе клянем
За брак тепла і радості, грошей, уміння
Та кожну мить, чомусь, якогось чуда вперто ждем
І молимо - дай, Боже, нам усім терпіння![/i][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888613
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2020
автор: AKM