З першим подихом кисню,
З ясним сонечком дня,
Покохав я ту пісню,
Що співала рідня.
І солодку ту воду,
Що з криниці пили.
Розуміння та згоду,
Котрі завжди були.
Розвалилась країна,
Пролетіли літа.
І моя Україна
Стала зовсім не та.
Де поділась повага
До батьків від дітей?
А найбільша увага,
До маячних ідей.
Роз’єднались народи,
Всі кудись розбрелись.
І пшениця не роди,
Як родила колись.
Та й надія постійна,
Чомусь на "закордон".
Справа ця не надійна:
-Хліб просити в ООН.
Краще хай, як колись:
-Розуміння з повагою.
Боже наш не барись,
Обдаруй нас увагою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888600
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2020
автор: Сідий