Якісь без імені та роду
В саду насіялись квітки.
Він дав на це велично згоду,
Вони – такі, немов зірки.
Жоржини наче повний місяць,
Венозна сітка павутин,
Панич не всидить сам на місці,
Сусідку бачив через тин.
Ворожить вечір щось на айстрах,
Космеям спати не дає,
«А завтра осінь, осінь завтра, -
Цвіркун на скрипці виграє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888215
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2020
автор: Шостацька Людмила