Чуттєво сонце заплітається в красу,
У квіти польові - магічні барви,
Неосуди його обрізану косу,
Вдихни життя - в нім запашні отави.
Там босоніж пройду миттєвості спокус -
Спокус й жаги дозрілого вже літа.
Метелик й цвіт - отав пахучий вус
І подих запашілого вже жита.
І я у нім - віночок з пишних трав,
Вдихаю світ - живу у нім блаженно,
Співає жайвір літніх ще октав -
Їх насолоду питиму щоденно...
(С) Леся Утриско (Воробець)
Світлина моє землячки Надія Ліщинська.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888161
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2020
автор: Леся Утриско