Життєва Злива знов збиває з ніг,
Вітри проблем, неначе навіжені,
У серці, мабуть, випав ранній сніг,
Й в душі морозить помисли шалені…
Чому неждані часто падають дощі,
Сльозами мою сутність роз’їдають,
А випробовування вкарбувались в дні,
Нема надії, де спасіння ще чекають…
Життєва Злива знов збиває з ніг –
Життя,мабуть, уже й соломинку шукає,
Якщо і тілом у важкій хворобі зліг,
Душа до Бога стежки ще не знає…
Скрипить старий пісклявий монітор,
В думки огидно в’ївшись своїм звуком,
А в серці ритм зривається в півтон,
Душа кричить німим останнім криком…
Життєва Злива знов збиває з ніг –
Останнє листя опадає надто скупо…
Та скільки б не минуло зим, чи літ,
Ми не готові, щоб прийнять розлуку…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
7.09.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888113
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2020
автор: Lilafea