Зараз рідко милуються сонцем,
Частіше – одягом, гаманцями, металом дорогим,
Зараз, коли вже осінь за віконцем,
Ввесь світ є золотим.
Ми черпаємо натхнення у людей,
Від нас, де б ми не були,
Лишається заряджений шлейф,
Щоб натхненням для інших стали й ми.
Всі ідуть прямим шляхом,
А ми часто ризикуємо на поворотах звернуть,
І найцікавіше у всім цім є те,
Що вони до прямого шляху ведуть.
Ми не хочемо до пекла і до раю не хочемо,
І я покірно зберу все, з чим в світ цей прийшла:
Пониклий погляд і мрійливі очі,
І нічого в порожніх руках.
Ніхто не розгадав досі чомусь,
Скільки вартий на Марсі золота злиток?
Щодо мене, коли я щиро засміюсь,
Справді, той вміє розсмішити.
07.09.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888094
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2020
автор: Іра Задворна