Яка краса мати малу дитину,
Яка оберігає від нудьги,
Яка з особи створює Людину,
Яка потужну силу додає...
Маленький сину, милий Анастасе,
Найвищі Сили дарували нам тебе...
Родинна квітка мов жива прикраса
Світлом і барвами навіки хай цвіте.
Друга річниця від народження дитини.
Мій син росте, ростемо всі разом.
Як любиш ти всі іграшки, машини,
Ляльки сестри тараниш напролом.
Мій хлопчик ще малий, та мов дорослий.
Такі повадки, нібито мужик.
Такий веселий, гамірний і спритний,
Пригоди любить, юний мандрівник.
Маленькі ніжки та пухкі долоні
Такі солодкі як бджолиний мед,
А поцілунки мов крутий смаколик...
Скільки не їм, та завжди хочу ще.
Ділись добром з Людьми, мій Сину,
Світло згори притягуй як магніт,
Люби життя, сім'ю та Україну,
Незламним будь немов міцний граніт.
Борчук Сергій
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888001
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2020
автор: Просто_Сергій