Де Південного Бугу холодна вода
Струменить й струменить і тече вдалечінь,
Не спинити її, як і мої літа,
Поспішати кудись не набридло ще їй.
Там круті береги затиснули ріку
І вона, наче змійка звивається тут,
Десь пологі такі, що на жовтім піску
Хвиля щось намалює на згадку, мабуть.
Там вузька, мов струмок, перестрибнеш умить,
Є й широка, що морем здається комусь.
Уже стільки століть все біжить і біжить
Та співа свою пісню одвічну дзвінку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887929
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський