Вечір…тиша…ясні зорі
Нині я, як надозорі
До віконця, все лип та й лип
Щось не чути хвірточки скрип
Вже й віконце відчинила
Тож чекаю на Данила
Хлопець бравий, мене любить
Зацілує, приголубить
Лиш матуся заважає
На жаль дурником вважає
Його погляд, наче ліки
Добре знаю, вдвох навіки
Чорні очі, карі брови
Ждані пристрасті в діброві
І сердець шалений стук
То кохання гучний звук
Основне,щоб не програти
Мабуть досить вибирати!
Я калина, він дубочок
Буде славний вечорочок
Разом зорі порахуєм
Про весілля поворкуєм
Аж раптово, світло зникло
Наче милий, шепіт хрипло
- Я прихворів, лягай в ліжко
- Та полікуй , мене ніжно
Тепер не запалюй свічку
Кохатиму цілу нічку
Лиш халатик, зняти встигла
Пора близькості настигла
Мене називав (княжною)
Просив, не бути смутною
Пози різні, тих й не знала
Навпомацки цілувала
Де хтів, любила мов п`яна
Товклися, аж до світання.
Геть знесилена, капець
Кричить ненька - Під вінець
З ним ти підеш, моя воля
Посміхнулась тобі доля
Важкі очі, наче скриня
Чи не я, тут господиня
Собою розпоряджатись
Хотіла ще покохатись
Руки в боки, ходить мати
Справді досить вибирати!
І стягнула простирадло
Там Грицько, зир й похабно
Я ж казав моєю будеш
А Данила позабудеш.
На лоба вилазять очі
Не мала такої ночі
Не робить ненька погоди
Дізналася що догодить
Може й варто, гризе сумнів
Поступить треба розумно
Спомин… грудей він торкався
Як ріп`яшок цілувався
Знайшов ключ, до мого тіла
І за зятя ненька хтіла
Язик в неї, як помело
Ще ославить, на все село
Та зазирнуть в очі правді
Я й нагулялась насправді
Перевела подих доня
Та все неначе спросоння
-Ця затія, твоя нене
Щоб й робила б я без тебе
Сміла в відповідь сказати
Нехай шле, сватів до хати
Тепер йди і не заважай
На сніданок зготуй чай
Я ж прийматиму екзамен
Перевірю, на що здатен
Чи є в нього те, що хочу
Хай, ще трішки полоскочу
Посміхнулась, як лисиця
Над ним буду, я цариця
До весілля треба знати
Чи його варто кохати…
05.05.2020р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887754
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2020
автор: Ніна Незламна