якщо ТИ це читаєш - то добре, бо мені не важко
нема чого боятись, чи щось тобі казать
слова вже всі злетіли в небо, як та пташка,
щоб сонце з небом десь в етері поєднать.
ти стала зовсім чужа, і це - не диво і не мара.
не тінь, що собою застила увесь горизонт.
це стало - і усесвіт, чи бог, чи сансара
нас буде судити, і вирок поставить хрестом
в пустелі мертвих снів залишимось недовго
поміж снігів, піску, та зпалених вітрил
кого поховає під попелом часу, кого змиє водою,
залИшим по собі нічого -
ні сяйва,
ні води,
ні могил.
-------------------------------------------------------
і прийде шторм! і досить вже, досить!
крізь темряву слів - зараз здіймуться хвилі
молю, щоб мій човен не розбило на косах
готуйтесь усі, піднімайте вітрила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887636
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2020
автор: bo77om