Багато настраждався мій народ.
Завжди в сльозах моя країна.
Як важко вибрати вірного сина-
Людину честі, слова і добра.
Хіба замало сили мого роду,
Козацька кров уже перевелась?
Чи мати ще не досить настраждалась
І смерті цифра досі замала?
Занадто повна чаша негативу,
Кров'ю найкращих наших козаків,
Колишніх і сучасних - найславніших,
Вкраїни - матінки улюблених синів.
А 'гетьмани' - стидовисько нікчемне,
Затьмарене 'баблом' одним в очах.
Незнає совісті, немає честі,
Кривить 'посміхом бидла' на гробах.
Скоро настане мир і справедливість.
Ми загартовані числом випробувань.
За мій славетний рід відчую гордість.
Загоється та плоть від свіжих ран!
Не за горами перемога наша.
Вкраїна обирає вірний шлях.
Ми рух проводимо разом з Всевишнім.
А гниль відчує остаточний крах.
@Борчук Сергій
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887539
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2020
автор: Просто_Сергій