А ти - дістала! Ти
Мене не бачиш, ви
Десь сховались
І цілуєтесь - мені зізнались,
Що непротрібен я нікому
Є й живу, не знаючи цього. Кому
Я маю щось колись
Віддати, кудись
Я піду - неначе безхатько,
Покинувши мати, чуючи те, як мій батько
Просить залишитись у хатій той рідній.
Я стану вільним, у сильній
Сторонці, подалі від тебе -
Ти моя зрадниця, думай за себе
Про долю свою і любимого...
Кликати мене назад ти не думай - коханого
Ти просто кинеш! А я
Вже буду з іншою... Я
Повертатися у лігво зрадниці
Не хочу, лякайся крайності
Коли за мене заміж вийде
Ворог твій - що споконвічно йде
За слідом твоїм по Землі -
Наздоганяє тебе потихеньку. А цілі,
Що ти мене все перешкоджаєш -
Все ж втіляться колись в своє життя. Не розумієш
Ти бажань ту силу буть з тобою,
Що зникла безвісти, без всіх причин. Все ж, мною
Рухає бажання все здобути, що втратив я
То завдяки тобі. Я
Мрію помсти насолоди осягнути,
Не зупинити мене - вирубити
Всі твої ті спроби вбити
Дух мій і не томити
Зі знищенням амбіцій твоїх,
Що вбивцями були бажань тих моїх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887318
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2020
автор: KunYKA