Рідній Україні!

Під  зорями,  омитими  туманним  небом
Живе  і  хвилями  шумить  Дніпро.
Моя  Вкраїно,  знову  я  молюсь  за  тебе,
Піднявши  до  небес  зіниці  і  чоло.

Молюся  за  твої  незаймані  простори,
Поля  безкраї  і  калину  під  вікном...
Хай  сяють  золотом  твої  святі  собори
І  доля  більше  не  гірчить  нам  полином.

Як  матір  ти  нас  виплекала  і  зростила,
Сама  ж  не  молодієш  з  довгими  роками...
Не  опускай,  рідненька,  вільні  крила  —
Ти  будеш  жити  нашими  гарячими  серцями!

І  будеш  мальвами  цвісти  по  селах,
Співати  солов'ями  у  вишневому  саду...
І  хай  історія  твоя,  місцями  невесела,
Тебе  малює  лиш  квітучу  й  вічно  молоду.

Волезакохана  і  серцю  мила  Україно,
Я  чистою  душею  мо́лю  Бога  про  одне,
Щоб  піднялися  пошрамовані  коліна
І  посмішкою  заіскрилося  лице!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886872
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2020
автор: Sweet bitterness