Щоб людину здивувати,
Хтось розклав пухнасту вату...
Просто в небі купу сіру,
Де-не-де в блакитних дірах...
Білі купи над ланами
Живлять тих своїми снами...
В ваті затишно і тихо,
Ні тривог у ній, ні лиха...
І звучить розмова глухо,
Щоб хтось зайвий не підслухав.
А можливо, хмари з вати,
Щоб м'якенько спочивати
Мрії в них могли великі,
Доки їх ніхто не кликав...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886689
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2020
автор: Анна Шульке