[b]А[/b] я ішла до рідного порогу
[b]Д[/b]е так чекала трепетно душа,
[b]О[/b]бабіч малювалася дорога
[b]Щ[/b]одня мене ведучи у життя
[b]Х[/b]овалася трава в розкішних вітах,
[b]О[/b]говтавшись від спеки в вечори,
[b]В[/b]інчались у краплинках ніжні квіти,
[b]А[/b] парком розліталися листки
[b]В[/b]еселкою так милувались діти
[b]У[/b] неповторні проводжаючи світи,
[b]К[/b]раплинки чарували милі віти,
[b]Р[/b]озносячи по світу всі думки
[b]А[/b] дощ ховав у краплях вічно смуток,
[b]П[/b]еребиравши звіти в світі зваб,
[b]Л[/b]евада обіймала ніжно руту,
[b]Я[/b]к ніби сон чарівний зорепад
[b]Х[/b]атина,що стояла біля тину,
[b]В[/b] думках і наяву до неї йду,
[b]І[/b] пам"ятаю радісну годину -
[b]Ч[/b]арівний світ я ніжно бережу
[b]Н[/b]айперші і найкращі мої мрії
[b]О[/b]берігаю ніжно, як дитя,
[b]С[/b]олодкі миті, радісні події
[b]М[/b]алюю пензлем кожен крок життя,
[b]У[/b] серденьку відчутний смак дитинства,
[b]Т[/b]ак тягнеться до теплоти душа,
[b]О[/b]божнюю, навіть шляхи тернисті,
[b]К[/b]овток спиваю рідного життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886232
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик