Війна! Яке страшне те слово.
В ній – жах віків, ненависть – поколінь.
В ній – дух відважного народу,
В ній – кров синів і сльози матерів.
І знову в країні лютує війна.
З лиця стирає села і міста.
Війна у вічність забирає,
Серця усім нам розбиває.
Знов капає кров і гинуть солдати,
Знов діти продовжують тата чекати,
І ллються сльози в посивілих батьків,
І ждуть вони дзвіночків від своїх синів.
А наші герої відпочинку не знають,
У сонце і сніг всіх нас захищають.
А наші герої втомившись від втоми,
У день і в ночі пильнують кордони.
Лунають постріли, рвуться гармати,
Молиться дома за кожного мати.
Молить за кожного ціла країна,
Хочемо ми, щоб вільна була Україна.
Лунають постріли із автоматів,
Ранять вони героїв - солдатів.
Відважні медики до них поспішають,
Рани кожного з них обробляють.
Кулі літають, відпочинку не знають
В захисників життя відбирають.
В когось вони забирають дитину,
На маму вдягають чорну хустину.
Час пролітає, навчання триває,
Зміна нова на кордон приїжджає.
Рідні героїв додому діждалася,
В ніжних обіймах діти купалися.
Смачним захисників нагодували,
В м*яку і теплу постіль поклали.
Сльози лилися і радості, й болю,
Кохані нарешті дочекалися долю.
Вдячні вам герої – солдати,
Що можемо спокійно ми спати,
Ми перед вами голови схиляємо,
Здоров*я міцного вам бажаємо.
14,07,2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886175
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2020
автор: Надія Гуржій(Свинар)