Я ділю свого Бога надвоє
і кладу тобі у кишеню.
Не мене - хоч його з собою
забирай у мандрівку шалену.
Я допалюю третю цигарку,
випускаючи клуби туману:
а могла би з тобою до ранку
ятрити загоєні рани.
Я дивлюся на зморені хмари -
поміж ними себе шукаю.
Чи химера ти, чи примара?
Чорт бери, ніяк не вгадаю.
Я ділю свого Бога й сміюся:
так вже сталось, що дим за вітром
не загоїть від слів укусів
і мені не всміхнеться хитро.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886110
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2020
автор: Дарія Борисович