склав присягу. сонце світить.
розцвіли блакитні квіти.
лист опав уперше в році,
думав осінь, то лиш знак був, десь там на порозі,
кров пролита, всі судини в крах,
це лиш був чіткий наказ.
винен я, що вчили бити?
винен я, що заставляли все терпіти?
думав я, а може краще буде?
розповім я своїм друзям, своїм рідним людям.
все це марно...
думав я найгірше в світі бути сателітом на війні,
доки не дійшло до мене, ті, хто наказав, дали лиш зброю,
рідні - ті, хто дав свинцеві кулі.
закували вмить зозулі, з пам'яті не зітреш ти, очі сині-сині,
з рук не змиєш кров невинної людини.
пав, а пам'ять все ще є, головне, що рідні не знають своєї вини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886100
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2020
автор: Anbkooo