© Мирослава САВЕЛІЙ
Нічка тихенька, небо темненьке,
Зорі лиш пісню співають свою,
Ти, моє, серце, моє дорогеньке,
Міцно цілую, чекаю й люблю...
Тихо десь зранку півень, щоб лише будив,
Пісню смерканку пугач говорив...
Тихо на хвилях лиш човник гойдався,
З голубом миру прийшов, привітався...
Взятись заруки, обнявшися міцно,
Ніжно прижавшись грудей....
Пісню співати під місячним світлом,
Зранку злітати в пориві ідей!
Жити, творити, вірити, ніжно любити,
Рватись вперед до нових висот...
Мріяти, щиро кохати, і просто так, проживати життя,
Наповнивши новою сутністю щастя й буття!
[img]https://i.pinimg.com/originals/40/91/49/409149f116ad4a8880e0755e8355931f.jpg[/img]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886042
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2020
автор: Мирослава Савелій