Б'Є У ДУШУ БЕЗЖАЛЬНО ПЕЧАЛЬ
А материнський біль душі б'є дзвоном в набат
Кличе , усіх українців єднатись в родину.
Іти , до перемоги... Bперед ,а не назад...
щоб не пити ,свою недолю - гірким полином.
В Донецьку, стелиться чорний дим долиною
Орда , спалює ураганним градом -степи .
Свистять , міни... козача кров ллється рікою
За Україну, віддають життя вірні сини.
Він захищав своїх побратимів на полі бою
і кожну п'ядь землі що горить у вогні
Москаль, прийшов на Вкраїну з хижою ордою
І вбиває вкраїнський цвіт, що цвіте на землі.
Зболеного серця струменять сльози рікою
І ніхто , не розрадить і не утішить її.
Смерть , сина підірвала... підкосила косою
Втратила , надію -єдине дитя на війні.
З маминих очей котяться солоні сльози
Все б віддала, щоб повернувся син додому .
Для неї, сонце згасло ...в душі зима, морози
Війна, прийшла у її дім принесла тривогу.
Б'є ,током безжально у душу скорботна печаль
В журавки , обпалила мрії , зламала крила.
А син ,птахом білокрилим злетів у синю даль
Плаче , мати калина на могилі безсила.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886022
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2020
автор: Чайківчанка