Бувають люди-птахи,що мріяли літать
Бувають люди дикі із формою племен,
Вони самі собою такий їх дикий ген.
Бувають люди знатні,принадами фінанс,
Бувають аферисти,скажені,милі,хитрі,
брехливії,як лис.
Бувають люди світлі,що сяють,як ліхтар,
Первинні,старовинні із думкою і без.
Бувають звірі дикі, що криються без меж.
Бувають люди оси,що вжалять і живуть
Посеред рою бджолів бувають люди-трутні,
Не трудяться гудуть.
Бувають знамениті,слідами із епох,
Безрамні але чисті із музою мистецтв.
Бувають люди-нЕлюди,як похибка землі
І в цій програмі сутності прожити або ні.
Бувають люди добрі,байдужі , злі,і ядовиті,
Тихо скриті і просто вірні дружбі веселкою небес.
І зовсім є недивним,бувають муляжі,такі
Собі людиноньки,підступні,жадібність,як честь.
Таких ви стережіться,бо ходять поміж нас.
Бувають люди янголи,що світяться і вдень,
І сонячні ,і теплі зігріють повсякчас.
Таких би нас побільше,між темнотою зла
І зміниться планета всеблагою любов"ю
сіятиме вона.
Ми всі творіння Божі,комусь колись і родич,
то вже забулось десь,і різні до несхочу,
чи брат,сестра чи сват,така собі полеміка
Та код єднає нас,ми гості всі, на матінці Земля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885993
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2020
автор: Плискас Нина