Людиною я зайвою був завжди,
Мені не усміхнувся світ,
І, певно, набагато було б краще,
Якби я вкоротив свій вік.
Мені щось не вдається жить в суспільстві,
Немає справи по душі:
Себе я не знайшов в великім місті
І не знайшов себе в селі.
Минула молодість моя зелена,
Я нею навіть не пожив,
Бо чар любові й крутнява шалена
Були мені бридкі й чужі.
Ось старість ближче підійшла горбата,
А я нічого не зробив,
Що мало б у очах людини вартість
І не розвіяли б вітри.
Яка страшна це мука, любий друже:
Безплідно проживать життя
І бути для землі нестерпним грузом,
Що в неї не впаде ніяк.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885983
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2020
автор: