Несло літо десь букет із квітів:
Розгубило всі їх у траві,
Серпень спав туманами укритий
На такій заквітчаній землі.
Забриніли на тих квітах роси
Ніби налили їх у кришталь,
Літо айстри заплело у коси
Із жоржин накинуло вуаль...
І помандрувало собі в поле,
Вітер грав на сонячній струні,
Гнав кудись ще перекотиполе
А куди, він не сказав мені...
Я дивилась, як минало літо
Йшло собі повз мене без жалю,
Не дано мені його спинити,
Як життя... Хоч так його люблю...
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885964
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2020
автор: синяк