В тобі рятунку від нудьги
Я не знайшов, мій друже,
Мене розчарував і світ:
Одноманітний дуже.
Мені не милі вже книжки,
Не лізе в горло груша,
Мій плід улюблений колись,
І ель став осоружний.
Останнім часом також щось
Не пишуться трактати,
Бо їх писати нудно знов,
Почав багато спати.
Давно не радує мене
Мій власний світ фантазій.
Ох як нудьга мене гризе,
Як далі жить, не знаю...
Колись мені у цім житті
Було не так погано,
Але тепер чомусь мені
Розваг не вистачає.
Я від нудьги пишу вірші,
Хороші та погані –
Це порятунок для душі,
Але короткочасний.
Я скоро Персію свою
Знайду, як той Печорін,
Не знаю, може, в тім краю
Мені і буде добре.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885883
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2020
автор: